Сучасний світ створений з різноманітних матеріалів, серед яких скло, метали та сплави, крім того, вони є однією з основних ланок сучасних будівельних конструкцій. При цьому матеріали використовуються як у природній колірній палітрі, так і в штучній, завдання якої полягає в гармонізації естетичних і функціональних якостей предметного середовища з метою благотворного впливу на людину.
Поняття «естетичної якості» передбачає, що розглядуваний предмет має індивідуальну оригінальність, незвичайність і, головне, має візуальну гармонію, оцінену через візуальне сприйняття предметів, яке, в свою чергу, відбувається через аналіз характеристик їх поверхні, а зокрема, його текстуру та колір.
Отже, головним завданням декорування є досягнення гармонійного поєднання матеріально-технічних якостей предмета з принципами естетичної цінності. Його успішне вирішення безпосередньо пов’язане з постійним розвитком і ускладненням художніх прийомів, які використовуються в дизайні, а також використанням прогресивних інноваційних технологій для їх реалізації.
За останні 30 років було проведено численні дослідження та розроблено різноманітні методи та технології декорування металевих виробів.
Кожна з технологій унікальна і має своє середовище застосування. Тому вибір однієї або кількох технологій в першу чергу визначається конкретними вимогами до якості покриттів та їх експлуатаційними характеристиками.
Якщо розглядати алюміній як будівельний матеріал (віконні та дверні, фасадні, розсувні системи тощо), то це, перш за все, альтернатива дереву. Тому при виборі способу декорування зазначених систем пріоритетними були вимоги забезпечення максимальної візуальної схожості з великоформатними дерев’яними елементами та виконання умов зовнішнього використання.
На перший погляд, цим вимогам відповідає технологія комбінованого порошкового фарбування (так звана технологія «мокрим по мокрому»), однак існують обмеження по зовнішньому вигляду і фактурі малюнка і практично немає повторюваності.
Як показали дослідження, метод полімерного декорування за принципом сублімаційного термопереносу не є складним для масового виробництва та оптимально вписується в технологічний процес порошкового фарбування. Підприємства, які займаються порошковим фарбуванням, можуть з легкістю впровадити цю технологію в свою виробничу лінію, і при цьому диверсифікувати виробництво і підвищити його рентабельність.
Технологія сублімації – це спосіб перенесення зображення.
Спочатку зображення в дзеркальному вигляді формується чорнилами на тимчасовому носії, як правило, це сублімаційна плівка. Потім за допомогою температури і тиску чорнила переходять з твердого стану в газоподібний, з проникненням барвника в полімерну структуру спеціально обробленої поверхні основи.
Обов’язковою умовою перенесення зображення на основу є полімерна структура самого матеріалу, або наявність на його поверхні полімерного покриття.
Назва “сублімаційний термоперенос” передбачає використання фізичного явища «сублімація», тобто зміна агрегатного стану речовини (фазовий перехід першого роду).
Тоді механізм декорування можна описати наступним чином: по-перше, при нагріванні кінетична енергія молекул барвника збільшується. Як тільки вона стає більшою за енергію сублімації Eo , яка дорівнює роботі, завдяки подоланню сил молекулярного притягання частинки здатні покинути поверхню барвника.
де : C c – константа, що залежить від матеріалу сублімаційного паперу, чорнил, а також від кількості та діапазону дисперсності барвника в їх складі;
Т – температура ;
k – постійна Больцмана.
Молекули барвника, що входять до складу сублімаційних чорнил, мають здатність дифундувати всередину структури певних матеріалів (наприклад, поліефірів).
Тому, коли молекули при нагріванні «затиснуті» між основою, пофарбованою порошковою фарбою, і сублімаційним папером, попередня обробка поверхні якого не дозволяє барвнику проникнути в її структуру, відбувається процес контактного перенесення. Сам візерунок відбивається зі збереженням геометрії і контрасту за рахунок їх дифузії.
У цьому випадку залежність коефіцієнта дифузії D0 від температури
де :
𝑪 𝒅 – константа, що залежить від фізико-хімічних характеристик полімерної підкладки;
𝜺 𝟎 – це енергія активації.
Формули (1) і (2) показують лише загальний характер поведінки кривих двох процесів. Вибір оптимальних режимів з урахуванням усіх змінних факторів – це вже завдання, яке далеко виходить за рамки нашого огляду.
Проникаючи в структуру полімеру, невпорядкований рух молекул зменшується, оскільки упаковка частинок у полімері щільніша, ніж у газах. У цьому випадку молекули починають зближуватися одна з одною і виникають при цьому сили тяжіння, які сприяють їх упорядкованій упаковці. В результаті всередині структури полімерного шару формується довговічне кольорове зображення, яке відповідає високим вимогам в області зорового сприйняття, повністю захищене від зовнішніх впливів, чого практично неможливо досягти іншими альтернативними методами.
Тепер розглянемо це крок за кроком:
Практична сторона оптимізації характеристик обладнання та умов декорування, спрямована на підвищення його якості, передбачає, що параметри всіх елементів, що складають технологічний цикл, відомі з належною точністю. Поряд з досить повним описом характеристик передачі покриття, вакууму, теплових зв’язків, на даний момент немає настільки ж детальної інформації про аналогічні характеристики тимчасового носія зображення.
ТОВ “БЕЛМАР” проводить експериментальні дослідження по вимірюванню порогових характеристик сублімаційних плівок шляхом однократного відбитка спеціальної синусоїдальної мішені, що дозволяє визначати відразу кілька точок кривої порогового контрасту з частотами, відповідними роздільній здатності. Продовження роботи в цьому напрямку, мабуть, дасть змогу визначити більш повні практичні рекомендації щодо технології декорування з урахуванням обраного критерію якості вихідного зображення.
Проведені нами дослідження щодо оцінки якості покриття, а також зображення, отримане при полімерному декоруванні, свідчать про складність і різноманітність питань, пов’язаних з проблемою врахування всіх закономірностей. Обтяжливим фактором є також майже повна відсутність у літературі необхідних теоретичних та експериментальних даних. Тому окремі висновки та висновки, висловлені авторами, випливають із логічних передпосилок і є предметом для подальшого дослідження.
По-перше, полімерне декорування, за використовуваними фізичними принципами, є синтезом двох технологій – порошкового полімерного покриття та сублімаційного термопереносу. Кожна технологія має свої критерії оцінки якості вихідного ефекту. Та якщо на полімерне покриття є національний стандарт – то на декорування нормативних документів немає.
Питання: Як оцінити вплив різних факторів на алюмінієвий віконно-дверний профіль, декорований за технологією сублімаційного термопереносу?
З одного боку – це захисне покриття, з іншого боку, ми стикаємося з образотворчими властивостями утвореного малюнка, тобто зображення. У світлі сучасних уявлень процес побудови образу можна описати за допомогою апарату просторових або частотних характеристик. У цьому випадку оригіналом слід вважати переказ, тобто відбиток, зроблений на тимчасовому носії, а зображенням – малюнок, отриманий на підкладці за технологією сублімаційного термопереносу.
Потім роздільна здатність налаштування декорування визначається як абсциса точки перетину результуючої контрастно-частотної характеристики (КЧХ) і порогового контрасту зорового аналізатора. Результуючий КЧХ є продуктом складових ланок КЧХ.
Отримання математичного виразу для передатних характеристик кожної ланки з урахуванням впливу різних факторів зажадає пристойної кількості фізичних експериментів і, в той же час, немає повної впевненості в тому, що отримані емпіричні залежності можуть бути ефективно використані в реальних робочих умовах.
Тому все це можна розглядати як рекомендації щодо пошуку шляхів реалізації потенціалу систем декорування. У міру обробки результатів експерименту ми намагатимемося інформувати читача.
Сьогодні на практиці оцінку якості оздоблення з урахуванням ступеня впливу різних факторів, пошук шляхів усунення або виправлення різного роду спотворень, на нашу думку, доцільно проводити по відношенню до зорового сприйняття подібності сформованого образу та “первинного”.
При необхідності отримання будь-яких кількісних результатів можна використовувати метод статистичної обробки експертних оцінок.
Водночас ми не заперечуємо й інших можливих підходів.